Школа! Мабуть у кожного живе в серці своя улюблена рідна альма-матер, образ вчителя, того, хто вперше завів до школи, класу, того, з чиїх вуст вперше почули яка милозвучна і чарівна мова наша солов’їна, того, хто розкрив гармонію цифр, формул, креслень. А може це той, хто щоденно робив мандрівку в країну знань, прищеплював любов до мудрого і прекрасного, навчив шанувати народ і країну, в якій народилися і живемо.
Історія моєї школи невіддільна від історії мого краю, села. Після поділів Польщі наше село Пробіжна перейшло до Австро-Угорщини . Відомо, що наш край в ті далекі часи був одним з найвідсталіших і найубогіших країв в усій Європі. Про розвиток культурно-освітніх закладів ніхто не дбав.
З розповідей старожилів та за даними Тернопільського обласного архіву відомо про те, що в селі була церковно-приходська школа. Однак доступ до неї був не для всіх дітей. Таке ставлення до освіти дітей тривало все дев’ятнадцяте століття. І лише на початку двадцятого століття дещо змінюється. Школа стає семирічною. Вона розміщується в п’яти приватних будинках. В школі працювало сім вчителів, з них лише один українець, а інші – поляки. Навчання велося польською мовою.
Першими вчителями цієї школи були: Ковальська Броніслава Адамівна, Лавницька Марія Казимирівна, Літерович Казимир Броніславович, Літерович Євгенівна Йосипівна, українець Семенюк Іван Йосипович, який викладав «руську мову» і співи по одній годині на тиждень. В школі панувала жорстка дисципліна. За будь-яку провину учня карали різкою. Винятки становили учні – поляки, яких за провини тільки сварили. Діти, які жили в бідних сім’ях, а таких була більшість, відвідували школу рідко, особливо взимку. Іноді одні валянки були на сім’ю. А з приходом весни, для таких дітей починалось пасовище. Вони змушені були випасати худобу багатих поляків і «господарів». Тому були такі діти, які по декілька років ходили в один і той же клас. Багато старожилів мого села мали 3 – 4 класи, як вони говорили, польської школи. Мало хто з дітей вчасно закінчував семирічку.
У 1927 році в селі почалося будівництво нової школи, тепер це середня школа, а тоді теж була семирічною. Будівництво було закінчено в 1932 році. Це була трьохповерхова цегляна споруда на одинадцять класних кімнат. З 1936 по 1939 рр. директором цієї школи був поляк Літерович Казимир Броніславович. В тодішній школі навчалося 100 – 120 учнів, переважно це були діти заможних родин.
За кошти населення в місті Чорткові будується, а в 1938 році відкривається перша українська гімназія «Рідна школа» імені Маркіяна Шашкевича. Сюди вступають і обдаровані мої односельці. Серед них Семанюк Юліян, який за активну участь у товаристві «Луг» в 1939 році був репресований, а в червні 1941 року жорстоко замучений в Чортківській тюрмі.
Окремим із них вдалося емігрувати за кордон. Сьогодні пробіжнянці, колишні гімназисти, Василь Шимків, Осип Середа, Осип Козачок, Іван Польовий, Павліна Буцяк та інші живуть в Канаді.
В 1944 році моє село було звільнене від німецьких окупантів. Встановилась нова влада. Запрацювала школа. Директор Клопотовський Тарас Степанович і вчителі доклали чимало зусиль, щоб ліквідувати неписемність серед молоді.
Знаменним для школи став 1948 рік. У цьому році школа стала середньою і здійснила свій перший випуск.
Навчання в школі велося в дві зміни. Школу відвідували учні мого села та сусідніх сіл: Чорнокінців, Жабинців, Коцюбинців, Коцюбинчик.
Пройшло десять років. У 1959 році в житті школи відбулася важлива подія – добудова школи. До старого приміщення школи було добудовано десять класних кімнат і актовий зал. Всі школярі перейшли на однозмінне навчання. Школа добудовувалась господарським способом на державні кошти. В добудові брали участь школярі та їхні батьки. Будову вели всім селом. Вікна, двері та підлоги в класних кімнатах були виготовлені в шкільній майстерні під керівництвом вчителя трудового навчання Мостового Євстахія Миколайовича та столярів села: Білінського Йосипа Антоновича, Ваврушко Івана Михайловича, Власюка Степана Петровича.
Саме в цей час поряд зі школою за ініціативою вчительського колективу був спланований парк. На організованих суботниках учні школи висаджували декоративні і плодові дерева. Скоро біля школи зашуміли кронами тополі, липи, каштани, барбариси, клени, горобина, білокорі берізки, яблуні та інші дерева. Парк став місцем відпочинку для всіх жителів села. Тут розмістився стадіон, спортивна площадка. В парку почали влаштовувати національні свята, спортивні змагання та молодіжні гуляння.
Тут знаходяться пам’ятники тим, хто віддав своє життя за волю і незалежність в роки лихоліття: могила Січових стрільців, пам’ятник Воїнам-односельчанам, які загинули в роки Другої світової війни, Братська могила, в якій поховано Героя Радянського Союзу Вітвінського Валентина Федоровича.
Одним з перших кабінетів був створений біологічний кабінет..
В ньому учні проводили цікаві експерименти, досліди. Тут розмістився і куток «Живої природи», в якому проживали ящірка, хом’ячки, а деякий час проживав яструб, який мав ранене крило. Учні лікували його, і коли він видужав всією школою проводжали його на волю.
Згодом були створені кабінети історії, фізики, хімії, математики, української мови та літератури. Знаменитим місцем в ті часи в школі був «Ленінський музей». Тут приймали в жовтенята, піонери, урочисто вручали комсомольські білети. Для ілюстрації подаю деякі фотографій тих часів
Кабінет української мови і літератури
Кабінет географії
У школі запрацювали гуртки та мистецькі об’єднання. Так в 1947 році було створено хоровий та танцювальний гуртки. Організатором і керівником їх була сім’я Кварцяних. Скоро ці два гуртки стали відомими не тільки в нашому селі, але й у навколишніх селах. Мистецтво юних аматорів зростало з кожним роком. Сам за спеціальністю вчитель історії, Кварцяний Юлій Михайлович весь свій вільний час віддавав пропаганді української пісні. Ряд учнів, учасників хорового колективу обрали хорове мистецтво своєю спеціальністю, стали відомими артистами України. Наприклад, учасник хору, випускник школи 1955 року Богдан Базиликут закінчив Львівську консерваторію і став провідним тенором Львівського оперного театру, а Любомир Хомишин, випускник 60-х років, закінчивши Київську консерваторію, став провідним спеціалістом з хорового мистецтва Чортківського музично-педагогічного училища. Пісенний ансамбль Л. Хомишина відомий не тільки в нашому краї, але далеко за його межами. Проходили роки, змінювалися учасники хору, та незмінним залишався його керівник ― Кварцяний Ю. М. Для ілюстрації надаю декілька фотографій шкільного хору тих часів.
В 1949 році повертається в село Бистриківський Володимир Іванович, який за участь в членстві «Луг» в 1939 році був репресований і 10 років провів у Хабаровському краї. Від природи талановитий музикант ― Бистриківський В. І. включається в музичне життя села. По просьбі Кварцяного Ю. М. він стає концертмейстером учнівського, а пізніше і вчительського хорів
В 60-х роках Бистриківський В. І. створює в школі духовий оркестр, який стає незамінним учасником всіх урочистостей в селі. Неодноразові переможці районного конкурсу духових оркестрів, у 1987 році вони стають Лауреатами обласного конкурсу. Мені приємно, що ця талановита людина, яку і до нині шанують і пам’ятають в селі, є моїм дідусем.
Центром навчально-виховної роботи в школі стала і шкільна бібліотека, яка була створена в 1950 році. Першими шкільними бібліотекарями були Удовенко Марія Іванівна, а згодом вчитель-пенсіонер Романенко Олександр Антонович. Це були люди, які любили книгу, вміло пропагували її серед школярів. Тодішній фонд бібліотеки нараховував близько 6 тис. примірників наукової та художньої літератури.
Звичайно, якою ж би була школа без вчителів і директора?! Як я вже згадувала, першим директором був Літерович Казимир Броніславович. Та в 50-х роках він залишає село і виїжджає за кордон. Його місце займає Топалов Аркадій Якович, вчитель математики (на світлині в центрі друго ряду. 1951 рік).
Саме завдяки йому виділяється місце для пришкільного гуртожитку, де проживало 8 учнів. Через два роки сім’я Топалова виїжджає з села. На місце директора школи призначають колишнього воєнного Гізуна Миколу Михайловича.
1954 рік. Вчительський колектив
Гізун М.М у першому ряді ― 3-ій зліва
Дещо змінюється і вчительський колектив. В школі починає працювати вечірня школа, яку закінчують жителі села, які через воєнні події змушені були залишити навчання.
На початку 60-років сім’я Гізуна М.М. переїжджає в місто Тернопіль, а директором школи призначають вчителя історії Благуляка Омеляна Федоровича. Він здійснює облицьовку школи плиткою. Сприяє створенню шкільної майстерні по обробці деревини. Зміцнюється матеріальна база школи. Із старшокласників школи організовується сільськогосподарська бригада. Члени бригади в літній період допомагали обробляти цукрові буряки, працювали на жнивах. В 1967 році директором школи призначають вчителя хімії та біології Романюка Володимира Васильовича. Він сприяє будівництву нового шкільного гуртожитку, в якому проживає 17 школярів. Поповнюється матеріальна база бібліотеки. ЇЇ фонд нараховує вже близько 20 тис. примірників. Бібліотекарем стає Партак Надія Іванівна. Серед школярів вона організовує гурток «Любителі книги» та гурток по ремонту книг «Книжчина лікарня». В школі починає діяти кабінетна форма навчання. Біля школи виділяється місце для пришкільної ділянки, якою завідує вчитель біології Кіт Василь Михайлович. В 1976 році директором школи знову призначають Благуляка Омеляна Федоровича, а директором вечірньої школи стає випускник цієї школи, випускник Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича історичного факультету Колісник Орест Йосипович. Саме на цей період припадає найвищий розвиток шкільної освіти у селі. Контингент учнівської молоді досягає 750 чоловік. Вечірня школа нараховує 70 чоловік. В учительський колектив приходить талановита молодь. Вчитель фізкультури Костецький Богдан Євгенович, випускник Львівського фізкультурного технікуму, створює учнівську волейбольну команду, яка стає призером районних змагань з волейболу, а на обласних змаганнях займає п’яте місце. В школі створюється гурток «Юних авіамоделістів», який очолює вчитель з трудового навчання Мостовий Євстахій Миколайович. Моделі гуртківців становили серйозну конкуренцію на районних змаганнях для гуртківців із районної станції «Юних техніків». Досягнувши пенсійного віку, Благуляк Омелян Федорович залишає посаду директора школи і йде на заслужений відпочинок, а директором стає Думський Андрій Іванович. Це був 1983 рік. Школі потрібен був спортивний зал, столова. Це питання і вирішував новий директор. Але, на жаль, проект залишився проектом. Будівництво цих будівель не розпочалося. У 1988 році Думський залишає школу, а його наступником стає вчитель географії, випускник Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича географічного факультету Яхневич Дмитро Петрович. У 1996 році на цю посаду призначено Чортківським відділом освіти Калушку Богдана Михайловича, випускника Полтавського державного педінституту імені В. Г. Короленка фізико-математичного факультету. Настали важкі часи перебудови. Вчителі вчасно не отримували зарплати, будівля школи потребувала капітального ремонту. Кошти, які вдавалося зібрати жителям села, вистачало хіба-що для поточних ремонтів. Покрівля школи протікала. Класні кімнати на третьому поверсі ставали аварійними. Довелося початкові класи перевести в будівлю, яку раніше займала, Пробіжнянська школа-інтернат. Їдальня цієї школи теж перейшла до середньої школи. Багато молодих вчителів залишало роботу і виїжджало за кордон у пошуках кращого життя. Кількість учнів з кожним роком зменшувалася. На даний час школа нараховувала 498 учнів.
У 1998 році директором школи стає Родіонова Лариса Миколаївна, яка раніше працювала завучем школи і викладала хімію і біологію. У 2000 році її змінює Верля Ігор Зіновійович, який закінчив Тернопільський педінститут географічний факультет і працював вчителем географії. Він – улюбленець учнівського колективу і, незважаючи на свій молодий вік (1969 року народження), користується авторитетом серед учителів школи і жителів села. У 2007 році він став лауреатом обласного конкурсу «Вчитель року». Верля Ігор Зіновійович бере активну участь у громадському житті села, був депутатом сільської ради трьох скликань.
Оновлена школа
5 липня 2000р. Цю дату назавжди запам’ятають мої односельці і я. Вночі над моїм рідним селом пронісся буревій. Будівлі жителів залишилися без дахів. Дах школи був повністю знесений, вікна вибиті. Ось так виглядала моя школа після буревію :
За допомогою Міністерства надзвичайних ситуацій при сприянні Президента України Леоніда Даниловича Кучми школу було повністю відновлено буквально за 45 днів.
Такою стала школа після відбудови
Саме в ці важкі дні директором школи став Верля Ігор Зіновійович. На відбудові школи працював весь педагогічний колектив. Забувши про сон і втому, вчителі допомагали підготовити школу до нового навчального року. Було зроблено неможливе. За півтора місяця в центрі села стояла нова школа, яку очолював новий директор. Хвилювалися всі. Адже на перший дзвоник чекали тодішнього Президента Леоніда Даниловича Кучму.
Ми впізнавали і не могли впізнати свою колишню альма-матер. Зовні ― це була наша школа, яку оточувало зовсім інше подвір’я із квітниками, біговими доріжками. Правда, замість плитки вона вражала красою сучасної штукарки, яку робітники Чортківського та Тернопільського ПМК ніжно називали «шубою». Всередині школа була зовсім іншою. Тут появився комп’ютерний клас, їдальня. Змінено було розташування фізичного та хімічного кабінетів. Нові меблі прикрашали класні кімнати. Того ж року школа була газифікована. Голубий вогник запалав 1 вересня 2000 року на урочистій лінійці з нагоди Першого дзвоника. Факел запалив сам Президент України.
Президент України Кучма Л. Д. на Першому дзвонику 01.09.2000 р.
Випускники
Як уже зазначалось, за час свого існування школа випустила понад 2,8 тисяч випускників. Серед них кожного року 2 – 3 медалісти. Першими медалістами школи були Володимир Шпак та Олександр Кириченко. Серед випускників є вчені, викладачі вузів, технікумів, училищ, видатні діячі культури і мистецтва, спортсмени і військові.
Один із перших випускників школи Мирослав Миколайович Мостовий, кандидат сільськогосподарських наук, завідував відділом меліорації Київського науково-дослідницького інституту, певний час працював науковим спеціалістом в Іраку. Степан Іванович Василишин ― кандидат математичних наук працює в Московському інституті математики. Кандидат технічних наук Любомир Степанович Пивовар, випускник нашої школи, провідний інженер Київського машинобудівного інституту. Випускник школи Ковпак Павло завідував кафедрою військової підготовки Чернівецького медичного інституту, а Грузинська Лідія Михайлівна ― доцент філологічних наук працює на кафедрі української мови та літератури Чернівецького національного університету імені Ю. Федьковича. Випускник 60-х років Равлів Ігор Петрович очолює Тернопільський обласний відділ освіти. Викладачами Чортківського педагогічного коледжу стали випускниці школи Суржко Наталія Романівна та Равлів Наталія Любомирівна, а Чортківського медичного коледжу ― Бойчук Наталія Володимирівна і Кишкан Наталія Іванівна, Києво-Могилянської академії ― Фірманюк Галина Володимирівна. Випускниця 90 – х років Семанюка Віталія Зіновіївна, захистивши кандидатську роботу, стала викладачем Тернопільської академії народного господарства. А випускник Федорович Юрій Степанович став викладачем Тернопільського державного педагогічного університету імені В. Гнатюка. Солістом Львівського оперного театру став Богдан Базиликут, заслужений артист України. Його чарівний тенор звучав на сценах Канади, Франції, Польщі, Угорщини. Солісткою хору імені Г. Вірьовки стала випускниця нашої школи Кренціх Євгенія. Натолочний Ігор Володимирович, випускник Київського інституту культури, очолює обласний відділ культури..
Начальником Московського тресту по будівництві та експлуатації залізничних доріг працює Йосип Тетюк.
Випускник 1952 року Леонід Гута став кандидатом медичних наук. Нині він провідний лікар – гінеколог Тернопільщини, а Бистриківська Людмила Миколаївна стала викладачем Львівського медичного коледжу.
Кандидатом психологічних наук, старшим науковим співробітником НДІ психології України є випускник 70-х років Мацейків Мирослав Антонович. А випускник Гулько Юрій Омелянович став майстром спорту по бігу із перешкодами.
Багато випускників нашої школи стали військовими спеціалістами: Ухацький Роман, Бистриківський Іван, Родіонов Валерій, Кіт Ігор, Ковпак Павло, Мацейків Орест, Білецький Євген, Коломия Іван. Сьогоднішні випускники продовжують традиції школи. Військову спеціальність здобуває у Львівському вищому військовому училищі Польовий Віталій. А випускник 80-х років Володимир Островський за участь в боях в Афганістані нагороджений Орденом Бойового Червоного Прапора.
Серед випускників є і духовні пастирі. Першим із них став Любомир Йосипович Пасемків, а згодом ними стали Микола Романець, Ігор Бойчук, Андрій Лахман, Ігор Середа, брати Гопки Іван і Ярослав, Натолочний Анатолій.
Випускник школи Унгурян Юрій Антонович, закінчивши біологічний факультет Чернівецького національного університету імені Ю. Федьковича, працює завідувачем лабораторії в Лісабоні (Португалія). А випускник 1968 року Бистриківський Іван Володимирович став заслуженим лікарем Російської Федерації.
Серед перших випускників школи, які обрали професію лікаря були: Леонід Гута, Любов Буновська, Михайло Хлопецький, Роман Вихло, Михайло Ангел. Сьогодні, продовжуючи традиції школи, лікарями працюють Романюк Олександр Володимирович, завідує лікарнею в місті Копиченцях, Веселовська Людмила Родіонівна, дільничний лікар на Волині, Довбуш Лілія Володимирівна, яка працює дитячим лікарем у нашому селі. Ще два випускники школи вчаться на майбутніх медиків. Це: Кузишин Лілія Володимирівна, яка навчається в Чернівецькій медичній академії та Шмата Роман, який вчиться в Тернопільській медичній академії.
На сьогоднішній день в школі навчається 145 учнів.
Вчительський колектив
Важливою подією для педагогічного колективу була зустріч з міністром України з питань надзвичайних ситуацій Дурдинцем В.В. у 2000 році
На сьогоднішній день у школі працює 25 вчителів. Як уже зазначалось раніше, душею колективу є директор Верля Ігор Зіновійович. Випускник цієї ж школи, закінчивши Тернопільський педагогічний університет імені В. Гнатюка, прийшов працювати в свою рідну школу вчителем географії. Тут він знайшов свою долю ― Венгер Ганну Дмитрівну, теж випускницю школи, яка після закінчення Івано-Франківського теологічного інституту читає в школі уроки християнської етики. Сьогодні в селі ця сім’я користується повагою односельців і є зразком для наслідування.
Не меншою повагою в селі користується і завуч школи Кишкан Ганна Миколаївна. В 1979 році за направленням Тернопільського відділу освіти приїхала вона в село вчителем математики, а в 1999 році стала завучем школи. На сьогоднішній день ― це здібний керівник, хороший вчитель, який в своїй роботі використовує інноваційні методи навчання, добрий порадник і просто хороша людина.
В 2009 році в село прислали зовсім молодого вчителя, випускника Тернопільського національного педагогічного університету Колцуна Василя Миколайовича. Колцун Василь Миколайович дуже закоханий у свою професію. Разом з ним учні школи проводять різні лабораторні дослідження про вплив хімічних речовин на урожай, вчаться доглядати за рослинами. За його ініціативою в біологічному кабінеті створено «Живий куток», в якому проживає сім’я хом’ячків. Попри все те, Василь Миколайович викладає в школі ще й хімію. Педагогом-оргганізатором працює також випускниця нашої школи Стефанів Оксана Євгенівна. Завдяки їй агітбригада школи займає призові місця в районі. Учні люблять і поважають цю молоду вчительку, її енергія запалює всіх. В школі проводять різні конкурси, КВК, огляди, вечори, тематика яких різноманітна.
Українську мову і літературу в школі читають Крушельницький Михайло Збиславович, випускник Львівського державного університету імені Івана Франка та Косінська Галина Петрівна, випускниця Тернопільського педагогічного університету. Завдяки цим вчителям, їхній праці, жителі села знайомляться із історією і розвитком української мови, письменниками і поетами, про яких довгий час мовчали. Застосовуючи комп’ютерні технології, Крушельницький М.З. розробляє цікаві уроки, робить презентації, залучаючи до цього учнів. Серед випускників школи є продовжувачі роботи цих вчителів. Це випускники, які після закінчення навчальних закладів, працюють учителями української мови та літератури. Це: Заліпа Наталія Іванівна, випускниця Тернопільського педагогічного університету імені В. Гнатюка, член спілки письменників Тернопільщини, яка сьогодні працює вчителем у Заліщиках, Сорокопуд Галина Ярославівна, випускниця Чернівецького національного університету імені Ю. Федьковича, вчитель Касперівецької школи, що у Заліщицькому районі, Москалюк Галина Іванівна, випускниця Тернопільського педагогічного університету імені В. Гнатюка, вчитель Тернопільської школи №23.
Вчителем історії працює Ковальчук Віктор Дмитрович, випускник Одеського національного університету. Завдяки його урокам школярі знайомляться із історією рідного народу, країни, області і села. Школярі роблять історичні дослідження, з якими виступають на учнівських конференціях.
Цього року в школу прийшла працювати вчителем права, а потім і обслуговуючої праці Музика Лілія Ігорівна, випускниця нашої школи, яка закінчує Тернопільський педагогічний університет імені В. Гнатюка.
Зарубіжну літературу в школі викладає Станько Галина Степанівна, випускниця Івано-Франківського педагогічного університету імені В. Стефаника. «Майстер своєї справи», ― так називають цю вчительку. На її уроках завжди цікаво. Вона старається урізноманітнювати види уроків. Це і уроки-спектаклі, вікторини. А поставлені нею п’єси вражають своєю оригінальністю.
Англійську мову викладають випускниці нашої школи, але різних років, Ковальчук Людмила Євгенівна та Олійник Наталія Михайлівна. Ковальчук Людмила Євгенівна – вчитель вищої категорії. Вона вміє зацікавити учнів своїм предметом. Багато її учнів самі стали вчителями англійської мови. Це і Сорокопуд Олег Євгенович, який сьогодні живе і працює в Канаді, Кулик Ірина Іванівна, викладач у Чортківській гімназії імені Маркіяна Шашкевича, Ковпак Людмила Володимирівна, вчитель Колиндянської ЗОШ І – ІІІ ступенів, Ангел Галина Романівна, яка сьогодні працює і проживає в США.
Математику в школі викладає ж її випускниця ― Крушельницька Марія Володимирівна, яка закінчила Івано-Франківський педагогічний університет імені В. Стефаника. Математика ― складна наука. Та вчителька вміє зацікавити учнів своїм предметом. Нестандартні уроки, проведені нею, не залишають нікого байдужими. Особливо люблять учні 5-6 класів уроки-казки, на яких учні не тільки слухають казку, але допомагають самі подолати перешкоди, які трапляються на шляху героїв. Люблять учні середніх класів подорожувати по чарівній країні Математиці. А старшокласники готують конференції, суди, роблять презентації. Вчителька має і своїх послідовників. Це її випускники ― Мимрик Марія Петрівна та Лук’янець Інна Михайлівна, випускники Кам’янець – Подільського педагогічного інституту. Одна працює вчителем математики в м. Чорткові, а друга ― в Колиндянській ЗОШ І –ІІІ ступенів. Ще одна учениця Шикула Галина Степанівна здобуває фах вчителя математики, навчаючись в Тернопільському педагогічному університеті імені В.Гнатюка.
Фізику в школі читає теж її випускниця Сорокопуд Любов Ярославівна, яка закінчила фізичний факультет Чернівецького національного університету імені Ю. Федьковича.
Вчителем фізичної культури є теж випускник школи – Саска Ірина Богданівна. Ця зовсім юна вчителька, яка працює тільки другий рік, уже зуміла покорити серця учнів. Завдяки їй, цього року на районних змаганнях з футболу шкільна команда зайняла перше місце, а з волейболу – друге. Важко доводиться працювати молодому педагогу. В школі ще і сьогодні немає спортивного залу, тому уроки проводить в актовому залі, а при гарній погоді ― на спортивній площадці. Вчителька талановита, любить свій предмет.
Важко уявити собі сьогоднішнє життя без комп’ютера. Освоїти його, бути із ним на «ти» допомагає учням на своїх уроках вчителька інформатики Семен Людмила Михайлівна, випускниця Тернопільського педагогічного університету імені В. Гнатюка. Вчителька вчить працювати з комп’ютером, створювати, а потім і працювати з створеними програмами, вчить користуватися Інтернетом. Завдяки програмі «Кожній сільській школі комп’ютер», наша школа отримала десять сучасних комп’ютерів. Тепер майже кожний учень має можливість працювати індивідуально.
Моєю першою вчителькою була Юрків Люба Йосипівна, випускниця нашої школи, яка закінчила Чортківський педагогічний коледж. Ми були її другим випуском. Ця молода, але талановита вчителька, зуміла до кожного із нас, 23 учнів, знайти свій ключик. На її уроках було завжди цікаво. Кожен урок був неповторним. Саме своїй першій вчительці ми завдячуємо тим, що вона навчила нас читати, писати, вміти рахувати і розв’язувати задачі, а найголовніше – навчила нас бути Людиною, вміти любити і дружити, поважати старших, вміти прощати і бути готовим прийти на допомогу один – одному.
Разом з Юрків Любою Йосипівною вчителями початкових класів працюють теж випускники нашої школи. Це: Костецька Ірина Василівна, Костецька Марія Михайлівна, випускниці Тернопільського педагогічного університету імені В. Гнатюка, Керницька Надія Євстахіївна, Ковпак Ольга Євгенівна, випускниці Чортківського педагогічного коледжу.
Десять років тому, в 2005 році прийшла працювати психологом школи ще одна випускниця. Це ― Шарабуряк Наталія Петрівна, яка закінчила Тернопільський педагогічний університет імені В. Гнатюка. ЇЇ праця – незамінна, але як вона потрібна для учня. Адже не завжди є поряд та людина, якій ти довіряєш так, як самому собі. Такою людиною для наших учнів є шкільний психолог. Наталія Петрівна терпляче вислухає учня, його проблему, а тоді, незамітно для самого учня, дасть пораду, а якщо потрібно, то зв’яжеться із батьками дитини, щоб разом вирішити дану проблему.
Ось такий сьогодні вчительський колектив моєї рідної школи села Пробіжна, що на Тернопіллі. А закінчити свою дослідницьку роботу я хочу такими словами:
Учителю! Прекрасного ти гідний,
Бо вибрав у житті свою мету.
Від імені усіх скажу: «спасибі»
За працю твою вчительську святу.
З повагою до всіх учителів світу випускниця цієї школи в минулому і тепер Крушельницька Леся Михайлівна.